За даними ВООЗ, щорічно у світі реєструється біля 1-1,2 млрд. “діарейних хвороб”;. Біля 5 млн.дітей кожного року помирають від кишкових інфекцій та їх ускладнень. Доля ротавірусної інфекції в структурі гострих кишкових інфекцій коливається від 9 до 73%, а зі всіх дітей, госпіталізованих з приводу кишкових розладів, у 20-60% діагностується ротавірусна інфекція. Майже кожна дитина до 5 років має один або декілька епізодів ротавірусного гастроентериту, кожна восьма дитина потребує лікування в умовах стаціонару. Верогідністьповторного інфікування на першому році життя складає біля 30%, однак слідуюче інфікування протікає легше. Пік захворюваності припадає на 6-24 місяців життя. Щорічно у світі реєструється 352000-592000 випадків смерті в результаті ротавірусної інфекції у дітей віком до 5 років.

Ротавіруси стійкі до факторів зовнішнього середовища, витримують дію ефіру, ультразвуку, хлороформу; їх не руйнує багаторазове заморожування, однак чутливі до 95% етанолу, кипятіння, дії кислот та лугів.

  Джерелом інфекції можуть бути хворі з гастроентеритом різного ступеню важкості, а також вірусоносії. Вірус передається шляхом контакту руки-рот та повітряно-крапельним шляхом. Контагіозність досягає 50% випадків. 

Захворюваність на ротавірусну інфекцію майже однакова у розвинених країнах та країнах, які розвиваються, що дає підставу припустити, що наявність чистої води та особиста гігієна не є достатніми факторами запобігання появі інфекції. З харчових продуктів найбільш небезпечними факторами передачі інфекції є молоко та молочні продукти без попередньої термічної обробки ( сирки, кефіри, йогурти). 

Ротавірусна інфекція має виражену сезонність, підвищуючись восени, і зберігається на високому рівні взимку та на початку весни. Поодинокі  випадки інфекції зустрічаються і влітку під час похолодання.

Захворювання розвивається внаслідок попадання вірусів в тонкий кишечник. Там вони руйнують епітеліальні клітини, які замінюються функціонально незрілими клітинами, в наслідок чого порушується зворотне всмоктування води та електролітів і розвивається діарея. Діарея веде до зневоднення організму дитини та втрати мікроелементів. Для маленької дитини втрата води може створити загрозу для життя.

Захворювання починається з підвищення температури до 38-39 градусів, блювоти, діареї. Висока лихоманка відмічається у 95% захворівших, блювота – 78-90% випадків ротавірусної інфекції. Випорожнення кишечника спочатку стають рідкими, маючи каловий характер. Але поступово кал стає водянистим, частота його може досягати 10 – 15 – 25 раз на добу. Відмічаються нападоподібні болі в животі, дитина стає неспокіюною, відмовляється від їжі, при прогресуванні хвороби, відмовляється від прийому води. Маючи часті водянисті випорожнення та блювоту, дитина швидко втрачає рідину та мікроелементи. Зменшення кількості виділяємої сечі указує на розвиток зневоднення. В 20-30% випадків відмічаються катаральні явища зі сторони носоглотки та кон’юнктив (нежіть, нечастий вологий кашель, почервоніння кон’юнктив). В розпал хвороби у дітей з важким перебігом хвороби в наслідок порушуння водно-електролітного балансу можуть виникнути судоми, порушення діяльності нирок, підшлункової залози. В 60-65% випадків має місце ацетонемічний синдром, який посилює токсикоз та збільшує тривалість хвороби.

  Середня тривалість діареї 6-12 днів. Частіше і важче хворіють діти, які не перебувають на грудному вигодовуванні. 

Основним методом лікування дітей, хворих на ротавірусну інфекцію, є відновлення втрат рідини та мікроелементів.  З перших хвилин захворювання необхідно розпочати регідратацію. Дитині дається рідина у вигляді розчинів: орсаліт, глюкосолан, HIPP ORS-200, HUMANA Електроліт, Біо Гая ОРС, компотів з сухих яблук, об’єм розчинів залежить від ваги дитини та втрат рідини з блювотою, діареєю, лихоманкою. Постійно проводиться корекція об’єму розчинів для регідратації. Регідратація проводиться шляхом дробного прийому розчинів. 

Необхідно звернутись за допомогою до дільничного педіатра або сімейного лікаря, який визначить ступінь зневоднення та вирішить місце лікування дитини. 

Під час лікування необхідно дотримуватись дієти. Обсяг і склад їжі залежить від віку, ваги дитини та вираженості діарейного синдрому, характеру попередніх захворювань. Раціональне харчування важливо для швидкого відновлення функції кишечника. У гострому періоді хвороби необхідно зменшити добовий об’єм їжі на 1/2-1/3. Проводиться  збільшення кратності годувань до 8 -10 разів на добу, особливо при позивах на блювання. У цей час найбільш фізиологічним вважається раннє, але поступове відновлення харчування. 

Вигодовування жіночим молоком повинно зберігатися незважаючи на діарею. Це пов'язано з тим, що лактоза жіночого молока добре переноситься дітьми з діареєю. Крім того, жіноче молоко містить чинники росту клітин епітелія кишечника. Ці речовини сприяють більш швидкому відновленню слизової оболонки кишечника дітей. Також у жіночому молоці містяться протиінфекційні чинники типу лактоферину, лізоциму, lgA, біфідумфактору. 

При порушенні всмоктування вуглеводів і розвитку вторинної лактазної недостатності на фоні вірусних, водянистих діарей, відмічається занепокоєння, здуття живота, зригування, піністі випорожнення після кожного годування. Важливим моментом, який впливає на тривалість водянистої діареї, є виключення, по можливості, із раціону продуктів, що містять дисахариди (солодкі молочні суміші, молоко, соки). У гострому періоді секреторної діареї звичайні адаптовані суміші рекомендується заміняти низьколактозними. Тривалість низьколактозної дієти індивідуальна, від 1-4 тижнів до 1,5-2 місяців. У раціон рекомендується вводити каші на воді, можна давати печене яблуко. 

Раннє введення в раціон адаптованих сумішей, що містять лактозу коров'ячого молока, соків може погіршити стан дитини і збільшити тривалість діарей. Крім того, коров'яче молоко містить білки, що алергізують організм дитини. Не рекомендується у гострому періоді діарей використовувати молочні суміші на основі сої. Встановлено підвищену чутливість слизової оболонки кишечника дітей до білків сої при діареї. Це підвищує ризик розвитку білкової ентеропатії. Рекомендовано введення у раціон продуктів багатих пектиновими речовинами (печене яблуко, банани, яблучне і моркв'яне пюре). 

Специфічної антивірусної терапії для лікування ротавірусної інфекції не існує.

Під час хвороби дитини необхідно дотримуватись заходів безпеки, щоб запобігти повторному зараженню дитини та зараженню оточуючих. Особи, що наглядають за дітьми, повинні часто мити руки. Забруднені поверхні та предмети, іграшки повинні бути вимиті водою з милом, при необхідності обробити побутовими антисептиками, 70% розчином етанолу.

Діти не повинні відвідувати дитячі заклади, доки діарея не припиниться.

Існує специфічна профілактика ротавірусної інфекції у вигляді вакцини Rotarix, яка вводить внутрішньо ( через рот) двома дозами з інтервалом 4 тижня у віці до 6 місяців. Ротавірусна вакцина може бути введена одночасно з будь-якою вакциною, що вводиться дітям відповідно до календаря щеплень. Вакцина захищає дитину від важких форм ротавірусної інфекції,  продемонструвала свою ефективність та безпеку при застосуванні в країнах Північної, Латинської Америки та в країнах Європейського Союзу.

Неспецифічна профілактика: 

Не споживайте сиру їжу, немиті фрукти й овочі.

Ретельно мийте руки з милом після туалету, вулиці, перед приготуванням та споживанням їжі  та навчайте дітей своїм прикладом.

Піддавайте їжу кулінарній обробці.

Тримайте приготовану їжу та чисте кухонне начиння окремо від кулінарно не оброблених харчових продуктів їжі та потенційно забрудненого начиння.

Ізолюйте хворих на гостру діарею, обробляйте всі оточуючі хворого предмети дезінфектантами.

Головний позаштатний 

дитячий інфекціоніст                                 

ДОЗ Черкаської ОДА                                                       Н.О.Штепа