4:16 PM 28 липня - Всесвітній День боротьби з вірусними гепатитами | |
| ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ ТА ЇХ ПРОФІЛАКТИКА Незважаючи на значні успіхи медичної науки, рівень розповсюдженості захворювань печінки залишається досить високим, найбільшу групу серед яких становлять вірусні ураження. Віруси гепатитів можуть бути пусковим механізмом аутоімунних процесів та причиною різноманітних позапечінкових патологічних проявів, що виникають в організмі людини. У значної частини осіб гострі вірусні гепатити набувають хронічної форми з можливим подальшим розвитком цирозу та раку печінки. Профілактика гепатиту А Передбачає вплив на усі ланки епідемічного процесу: джерело інфекції, механізми передачі збудника та несприятливість процесу. В ендемічних вогнищах, особливо в дитячих колективах, протягом 35 днів від початку ізоляції останнього хворого не дозволяється переводити дітей з однієї групи чи класу в інший та в інші дитячі установи. У разі виникнення свіжого випадку відлік періоду карантину починається спочатку. Враховуючи відсутність хронічного носійства вірусу гепатиту А, подальше спостереження після виписки за перехворілим ведеться амбулаторно. Спостереження за окремими реконвалесцентами ведеться впродовж 6 місяців. Як правило, це особи. в яких відновлювальні процеси відбуваються дуже повільно (наркомани, алкоголіки). Вплив на механізми передачі вірусу гепатиту А Враховуючи, що основним механізмом передачі є фекально-оральний, то і заходи профілактики спрямовані перш за все на його розрив. Вони передбачають: - підвищення санітарної культури населення; - покращення санітарно-гігієнічних умов життя; - суворе дотримання норм і правил водопостачання; - якісне знезараження та утилізація стічних вод і твердих викидів; - дотримання санітарних умов приготування їжі, особливо в колективах та в системі громадського харчування. Специфічна профілактика гепатиту А Найбільш реальним засобом є вакцинація неімунного прошарку населення. Вакцинація може бути одноразовою та починатися якомога раніше після початку реєстрації підвищеної захворюваності з залученням не менше 70-80% осіб з груп ризику (діти шкільних і дошкільних закладів). Для закріплення імунітету ревакцинацію варто проводити через 6-12 місяців після введення першої дози вакцини. Профілактика гепатиту В Запобігання парентеральному механізму та його шляхам передачі є одним з ефективних неспецифічних засобів профілактики гепатиту В. Запобігання штучним парентеральним шляхам передачі вірусу гепатиту В передбачає: - дослідження усіх донорів крові, органів, тканин, сперми на наявність трансаміназ; - переливання тільки обстеженої консервованої крові. Профілактика природних шляхів гепатиту В здійснюється проведенням санітарно-освітньої роботи перш за все з представниками груп ризику (підлітки та особи, які мають безладні гетеро- та гомосексуальні стосунки, медичні працівники). Передачі вірусу гепатиту В від інфікованої матері до дитини у 80-95% вдається запобігти шляхом своєчасної імунізації новонародженої дитини. Таким дітям у перші 12 годин після народження вводять у верхню бокову ділянку стегна 0,5 мл гамаглобуліну ГБ, а в другу нижню - 0,5 мл вакцини, через 1 місяць вводять 0,5 мл вакцини і через 6 місяців – 0,5 мл вакцини. Надійним засобом захисту населення від вірусного гепатиту В є вироблення несприйнятливості шляхом його вакцинації. Наказом МОЗ України №48 від 03.02.2006 року щеплення проти гепатиту В ділиться на три розділи: 1. Щеплення за віком; 2. Щеплення за епідпоказаннями; 3. Щеплення, які рекомендовані. Щеплення за віком передбачає вакцинацію усіх новонароджених в перші 12 годин життя, в 1 місяць, на 6-й місяць. Дітей, народжених матерями-носіями антигену вірусного гепатиту В, вакцинують в перші 12 годин життя, в 1 місяць, на 6-й місяць та 12-й місяць життя дитини. Вакцинації підлягають дорослі: медичні працівники, студенти середніх, вищих медичних навчальних закладів, які професійно мають контакт з кров’ю, її препаратами та здійснюють парентеральні маніпуляції. Щепленню за епідпоказаннями підлягають: - особи, які контактували з хворими на гепатит В та носіями HBV (вірусу гепатиту В); - хворі, які перебувають на гемодіалізі та отримують гемотранфузії та ін’єкції лікувально-діагностичних препаратів, хворі на гемофілію, діти із злоякісними новоутвореннями; реципієнти донорської крові та її препаратів; діти в дитячих будинках та будинках дитини; - члени родини, в яких є хворі на гепатит В та носії HBV; пацієнти з хронічними захворюваннями печінки; - пацієнти, які підлягають плановому оперативному втручанню. При гепатитно-вірусній С інфекції головними шляхами розповсюдження вірусу є штучні медичні і немедичні парентеральні втручання. Тому і заходи неспецифічної профілактики спрямовані на розрив цих шляхів передачі. Запобігання зараженню вірусом гепатиту С в медичних установах передбачає: – правильний підбір донорів крові. органів, тканин, сперми та недопущення до донорства осіб із груп ризику (наркоманів, алкоголіків, повій, сексуальних меншин); - обов’язкове обстеження донорів на відсутність антигену вірусу гепатиту С; - обстеження крові донора на активність амінотрансфераз; – переливання тільки консервованої крові чи її компонентів, обстежених на антиген вірусу гепатиту С; обмеження переливань крові, заміною її відповідними кровозамінниками, використання аутологічної крові; усі інвазійні втручання повинні виконуватися тільки стерильним медичним інструментарієм (разового або багаторазового використання); – постійне дотримання медичним персоналом лікувально-профілактичних закладів умов протиепідемічного режиму; якісну дезінфекцію, передстерилізаційну обробку і стерилізацію медичного інструментарію багаторазового використовування. – максимальне використання, правильне знезаражування та утилізація медичного інструментарію разового користування. Термінові заходи профілактики зараження вірусу гепатиту С, як і іншими вірусами з парентеральним механізмом передачі, передбачають: - при потраплянні крові або іншої біологічної рідини пацієнта на відкриті ділянки шкіри медичного персоналу їх необхідно ретельно відмити в проточній воді з милом, а потім цю ділянку шкіри обробити одним із антисептиків (70% розчин спирту, 3% розчин перекису водню, стериліум, йодобак, кутасепт Г, Ф тощо); - у разі порізу чи проколу шкіри гострим інструментом необхідно негайно здоровою рукою передавити ділянку руки вище від травмованого місця, видавити з неї кілька краплин крові, а потім рану ретельно промити проточною водою з милом і обробити одним із антисептиків; - при потраплянні крові в очі їх необхідно ретельно промити проточною водою, а потім закапати 1-2% розчином борної кислоти або розчином альбуциду натрію. Для запобігання немедичним парентеральним шляхам передачі вірусу необхідно розробляти спеціальні соціально-адаптаційні та інші програми для населення з широким залученням засобів масової інформації. В цих програмах необхідно передбачити пропаганду підвищення загальнокультурного рівня населення, про шкоду вживання наркотиків і як запобігти зараженню вірусом гепатиту В і С та ВІЛ особам, які вживають наркотики ін’єкційним шляхом. Лікар-методист КНП «ЧМІЛ» ЧМР І.О.Рудень | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |